Сердито нахмурило небо осіннє
кошлаті свої бровенята,бо сонце втекло і собі закотилось до нашої рідної хати.
І ти, мій синочку, повинен сьогодні не тільки гостей зустрічати,радіти,сміятись
і з сонцем дружити,щасливо життям прямувати.Щоб поряд фортуна завжди крокувала,
кохана щоб лагідно серце тримала,а я, твоя мати,молюся до Бога,щоб не завітала
у душу тривога.Щоб друзі надійні,родин – опора, хай щастя й на мить не тіка з
твого двору!