розігрій моє серце у микрохвильовці

розігрій моє серце у микрохвильовці,
і купи бубликів,завари чаю чи кави.
розгладь праскою усі нерівності,
які виникли позавчора між нами.

можеш дістати мій мозок із холодильника
таке враження,що ти інієм в ньому осів.
одного ранку не почувши будильника
я залишусь звуком серед твоїх снів.

нашу історію розкажуть на радіо,
знімуть окремий репортаж чи може кіно,
лиш моє серце занадто нагрілось вже
і насправді йому давно всеодно…

Крістік Хрустік

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Василь Симоненко

Флегматично зима тротуаром поскрипує

Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,
Позіхає десь під білою липою,
На шибки покладе мазки.

Вкриє землю габою сріблястою,
І в напруженій тиші нічній
Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій. 

Василь Симоненко

Холодно? Я вже пишу листи

Холодно? Я вже пишу листи.

Зігрієшся, читай їх чи пали.

Бо я тобі не в силах довести,

Якими б ми щасливими були.

Холодно? Я поруч, я жива.

Зігрієшся, тікай чи пригорни.

Я буду джерелом твого тепла,

Хай навіть ти і я не станем “ми”.

автор:  Юлія Алейнікова ©

Вип’ємо кави востаннє

Вип’ємо кави востаннє.
Дивися мені у очі.
У нас такі різні бажання…
Тепер ти мене не хочеш.

Боявся завжди обпектися,
А я полюбляю гаряче.
Добре, що ми розійшлися.
Бачиш, ніхто не плаче.

Пий свою каву без цукру,
Я буду пити солодку.
Дай на прощання руку.

Передчуваю свободу.

автор: Юлія Алейнікова

Чужа весна

Десь, цілком недалеко, засліплює світло,
Десь ридають трамваї і мучаться авта,
Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,
А за сонними вікнами блимає нафта.

Я піду, як звичайно, порожнім провулком,
Бо мене обійматиме вітер весняний,
Мої кроки і серце застукають гулко,
І тебе я зустріну, як завжди, незнаний.

Ти для мене чужий, не з єдиного краю,
А тому не затерти поплутані межі,
Тільки подмухів теплих розбещена зграя
Все б хотіла спалить у весняній пожежі!

А потім, серед ночі, в маленькій кімнаті,
Може, мріяти будеш про радісну близькість,
Тільки я мушу твердо й безжалісно знати,
Що не зродиться полум’я з вогненних блисків.

Олена Теліга

Моя душа й по темнім трунку…

Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.

Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…

Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.

А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.

Олена Теліга

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом…

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом.
Не студить вітер уст — зігрівся коло них.
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних,

Любов — лише тобі. А це її уламки,
Це через край вино! В повітря квіт дерев!
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере!

Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг

Олена Теліга

Моя блакить. Тобі. Моя блакить.

моя блакить. тобі. моя блакить.
спада’ волосся із чола невтішно
ховаю очі, знаючи, що грішна
я всім кажу, що зовсім не болить
що сум в моїх зіницях лиш на мить

моя печаль. тобі. моя печаль
пуста ця постіль достобіса ранків
церковні дзвони б’ють безперестанку
шукають в мені сповідь, мов грааль
мій гріх в мені сидить. й мені не жаль.

моє життя. тобі. моє життя
мій голос вчора раптом обірвався
немов зв’язок чи шум електростанцій
немов проникла в люд моя журба
та відбирала голос, мов чума

моя душа. тобі. моя душа.
я й після тиші хочу тебе чути
мені б лишень життя це перебути
згорнути сум із зблідлого чола
і всім сказати, що я ще жива

\схрестивши пальці\

автор: Алла Жабокрик

Колись тобі привиділась ріка…

колись тобі привиділась ріка
страшного смутку. береги молочні
і ті, що на світлинах наймолодші
і ті, що не танцюють гопака,
і ті, що не танцюють взагалі
прости пости для тіла і для духу
колись тобі привиділась окруха
черствого хліба в Бога на столі

автор: Галина Крук